«Якщо є бажання, є безмежна любов до своєї Батьківщини і власної Нації, є сила волі
щось чинити корисного для Матері-вітчизни, то і одна людина, зціпивши зуби,
буде перти плуга на ниві національного відродження,
відродження національної самосвідомості"
(Павло Загребельний)
18 липня у народі визначали, наскільки щедрим буде врожай, а саме — яскравий Місяць віщував багатий врожай. Стосовно ж світлої частини доби, то якщо хмари цього дня були жовті – на дощ, а якщо вітер ніс їх з північного сходу, то мав бути гарний день.
За церковним календарем 18 липня вшановують преподобного Афанасія Афонського, преподобного Сергія, мученицю велику княгиню Єлизавету та черницю Варвару, мучениць Анну і Кирилу, преподобного Лампада.
У народі в цей день відзначали свято місяця. На Афанасія місяць продовжує грати, що передбачає хороший урожай. Наші пращури в цей день слідкували за хмарами: якщо по небу пливуть жовті, нібито мед, хмари — на дощ. З цього приводу говорили: «З гнилого кута (південного заходу) нагнало хмари — буде дощ».
Іменинниками 18 липня є:
Ганна, Кирило, Панас, Сергій, Єлизавета.
18 липня народились:
1936 — Юрій Іллєнко, український кінорежисер («Криниця для спраглих», «Вечір напередодні Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»), кінооператор («Тіні забутих предків»), сценарист («Мріяти і жити», «Лісова пісня»).
Події 18 липня:
1863 — до Київського цензурного комітету міністром внутрішніх справ Російської імперії Петром Валуєвим надіслано таємний циркуляр, відомий як Валуєвський указ, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Мотивом до видання циркуляру став страх царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв.
1995 — біля стін Софійському соборі в Києві поховано українського Патріарха Володимира. Спроба поховати тіло Патріарха у Софійському соборі наштовхнулася на опір зі сторони духовенства УПЦ-МП та силові дії з боку загонів спеціального призначення МВС України.
Чи знаєте ви, що:
Чорнобривці, які багато хто вважає споконвічно українською квіткою, насправді мають заокеанське походження. А примандрували вони до нас з Мексики і непогано тут прижилися.
В Україні чорнобривці полюбили не лише за буйне цвітіння й аромат, але й за лікувальні властивості. Адже настоянки з цих квітів лікують печінку, нирки, гоять рани, поліпшують обмін речовин. Навіть на початковій стадії цукрового діабету вони здатні знизити рівень цукру у крові. Такі вони, ці мексиканські українці – чорнобривці.
«Рідна країна»