Саме він навчив одеських техніків, як зібрати протез за параметрами конкретного бійця та запрограмувати його під потреби людини. Першим, хто зміг отримати біонічний протез, став Сергій Воропай. Він отримав поранення, коли викидав гранату з укриття, де був зі своїми бійцями з механізованої 28-ї бригади. Навіть оком мигнути не встиг, як став інвалідом, розповідає командир відділення Сергій Воропай.
«Прилетела граната, забрасывал. Получилося… Не успел. Спасая личный состав, определенное время, таке случилося», — пригадує боєць.
Йому відірвало руку, і додому, в Херсонську область, Сергій повертався вже інвалідом. Там на нього чекала родина та пай землі, який треба обробляти. На місці колишній військовий не всидів, отже звернувся до лікарів по допомогу. Наполягав: лише штучна рука, яка може згибатися, розгинатися та робити дрібні рухи, зможе повернути його до повноцінного життя. Він підійшов за всіма параметрами, і 2 липня Сергію почали робити протез. Встановили лише нині. Тепер Сергій Воропай радіє та вчиться керувати «залізною рукою».
«Для мене це все. Та сама жизнь продолжается, щодальше з рукою. Как-никак уже функции, як я дома з рукою ограничений, только левой делал, но оно не те. А тут же можно и захват делать, перенести… вже це все іспитав я вчора. Ну добре и хорошо!», — говорить Сергій Воропай.
Він отримав протез за програмою мінсоцполітики, яке забезпечує необхідне фінансування протезування бійцівАТО. В Україні такі протези вони отримують безкоштовно раз на 10 років, розповідає директор центру протезно-ортопедичної допомоги Марія Толпіна:
«Ограничений нету, мы обслуживаем граждан Украины со всех областей, обращаться могут. Государство продолжает финансирование, это было и в прошлом году, будет и в следующем году, то есть здесь затруднений нет».
Орієнтовна ціна біонічного протезу — близько 700 тисяч гривень. І це в рази дешевше, ніж подібне протезування за кордом, яке до того ж, не фінансується державою.